В честь свята Дня Героїв!!!

Богдан Стельмах.

Б А Н Д Е Р І В Ц І

Ніде при хаті не знайшовши схрону,

Не тямлячи, кого й за що клене,

Лихий, мов гадь, кривий москаль "з району",

Уперш назвав бандерівцем мене.

Впросився якось я, мале-зелене,

За мамою до Львова на пів-дня.

"Бандерівець!" – штовхнувшись попри мене,

Ошкірилось кудлате жиденя.

Як я тужив за домом сиротливо,

Бо попервах до львівських шкіл не звик,

"Бандерівець...", – дивився співчутливо

На мене наш директор-фронтовик.

На сірих сходах університету,

За чесно пообіцяних сто грам,

Сумний сексот признався по секрету,

Що як бандерівець – я знаний там...

В тайзі, в краях, що їх нема на мапі,

Як я московську муштру відбував,

"Кусок" прищавий, сука Вася Цапін,

Мене при всіх бандерівцем назвав.

Бандерівець, бандера, бандерівець...,

Мене так звали понад сорок літ.

І ось нарешті – день, як чорнобривець,

Квітчає сірий український світ.

Хто ж, як не ми! Коли, якщо не нині!

Кого ж провчати, як не вражу чадь!

В могилі братській – у глинянській глині

Про це мені брати мої кричать.

А ще в тій глині, у кривавім глеї,

Устами героїчної доби

Кричать брати, що нам в ім'я ідеї

Єднатись треба ділом боротьби.

Вставаймо, вічні революціонери,

Хай буде єдність нам за знамено!

Бо хоч не хоч, а іменем Бандери,

Всіх українців хрещено давно.

Слава Україні! Героям Слава!